Блог учителя української мови та літератури Степини Н.І.: На допомогу вчителю

Про письменників та їхні твори

Як нині живеш Енею?

Еней крутив свій довгий вус:

- Ох, відповім на запитання,

Всі знають: я не боягуз

І воював би до світання.

Та вже не ті часи пішли.

І часу в мене вистачє –

Ходжу на біржові торги,

Промови гучно промовляю.

Приватизація ж пішла –

Вже й магазинчик я купую.

Такі, мій братику, діла,

Вже й іномарками торгую.

Я шоколад гіркий люблю,

Все «Марс» та «Снікерс» полюбляю,

Я «Баунті» собі куплю

І «Фанту» я собі придбаю.

Я вже найперший бізнесмен.

Як депутат, навчивсь брехати.

Я хлопець просто «ноу проблем»,

За мене слід голосувати.

Андрій Сливка, учень ЗШ №5 м. Красноперекопська.

Роксолана

… Звикала вже до того, що багата.

Спинався вже на ніжки перший син,

А душу все тривожив запах м’яти

Та снився незабутній Рогатин.

Султана проводжала у походи,

Настирно осягала мудрість знань…

Ніхто не знав, що велич і погорда –

То наслідок твоїх важких терзань.

Усі збагнула тонкощі Корану.

(Це ж треба – жінка і такі дива!)

Півсвіту поважало Роксолану,

А ти Настунею була. З Рогатина.

Жила в таку добу непересічну!

Велика і … беззахисна душа.

Вознеслася з буденності у вічність

Настуня з українського села.

О.Т. Мартинюк

Зоря Ольги Кобилянської

Горить зоря над цілим світом –

Яскрава, чиста і свята,

І лине сяєвом-привітом

На рідну землю крізь літа.

І та земля – дарунок Бога.

Як України талісман –

Хіба ще є такий у кого

З дітей адамових – землян?!

Хто землю рідну не уславить,

Як матір, що життя дає,

Той рід і націю знеславить,

І з того каїн постає…

Шляхетна панна, та не панська

Душа, що світло осягла

Дочка Вкраїни Кобилянська

Землі окрасою була.

Була і є… І завжди буде –

Зоря, що стала тим взірцем,

Якого прагнули всі люди –

Й до світла йшли не манівцем.

Пройшли лихі часи тиранські,

І над землею вільних нив

Зорю у небі Кобилянській

Творець навічно засвітив.

Василь Письменний.

У вінок Лесі Українки

Дивосвіт Лесиного гаю

Зелений Гай. Тут віщий дух витає,

Дух одержимий, натхнення і добра.

Тут спогади бентежним щемом крають

Мою уяву…

Чую шепіт Псла,

Ридання, стогони і муки України

Про безталанну долю матерів.

Тут слово рідне, духом незбориме

Кобзар-бунтар нащадкам заповів.

Воно з народом на тернах зростало,

Мій пращур шліфував його віки,

Щоб лицемірство зайдів таврувало

І звеселяло сонцем колоски.

Наслухую, як зело проростає…

О, скільки прошуміло гроз отут!

Зненацька – шерех. Голоси лунають.

Дивлюся: Мавка з Лукашем ідуть

Й до мене мовлять дивосвітом Гаю:

- Ну, як, нащадку, не безрідним став?

Хто ти єси? Чи слово пам’ятаєш,

Що Котляревський в спадок передав,

Як витвір поколінь і скарб священний,

Простому люду, щоб із ним зростав?..

Мов крицю, Леся гартувала слово,

Його вогонь над світом підняла,

Щоб квітла наша українська мова

І пісня поруч завжди з нами йшла.

Без Котляревського, Франка, Шевченка

Воно чортополохом поросло.

В нім – віщий дух, і віра наша кревна,

Без нього в нас Вкраїни б не було…

Вклоняюся борцям за долю слова,

Великомученикам і земним богам,

За дивосвіт в Гаю оцім чудовім,

За спів струмка, барвисті хвилі трав,

За пам’ять літ і сивину далеку,

Козацьку славу й видзвони копит…

На крилах-рушниках несуть лелеки

Нам колискову материнську віть,

І Мавка поспішає їх зустріти.

І вже вона чи Вічність промовляє:

«Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає».

Г. Шанько

Вінок любові

У співочому краї, де Лесі колиска,

Між вишневих садів і зелених дібров,

Чуйне серце схиляю я щиро і низько –

Тут початок бере всенародна любов.

На високім і ніжнім чолі України,

На квітучі сади і на сині моря,

На березовий жаль і на смуток калини

Непогасна засяяла диво-зоря.

У святому вогні українського слова,

І в народній душі наша Леся живе.

Її пісня, що завжди до бою готова,

До свободи й братерства народи зове.

Як тільки засяє зоря світанкова,

І вітер голубить льони голубі,

Душа моя прагне високого слова,

І серце всміхається, Лесю, тобі.

Я в тебе навчивсь Україну любити,

Її не покинув у горі й журбі.

Як рідній сестрі, я дарую ці квіти,

І серце всміхається, Лесю, тобі.

В зажурі Вкраїна моя чорноброва,

Давно почорніли льони голубі.

Душа моя прагне правдивого слова,

І серце всміхається, Лесю, тобі.

Сумує й тужить, мов душа, сопілка

І Мавку викликає край села.

Шепоче вітру, мов сестриця, гілка,

Любов і пам’ять – вічні два крила.

Хай спів летить у синє піднебесся,

Ви славте Україну, кобзарі,

Хай слухає Тарас і чує Леся,

Хай майорять священні прапори.

Де Тетерів шепоче тихоплинний,

Береза розплела свою косу.

Блакитноока донько України,

Вінок любові я тобі несу.

Я знову бачу Лесю мужню й горду,

І сонце п’є калинову росу.

Безсмертна донько мудрого народу,

Вінок любові я тобі несу.

І. Редчиць

***

… Спасибі, Лесю! Пісня лісова,

Що ти писала на зорі століття,

Сучасна й зараз, і її слова

Живуть в душі, а значить в цілім світі.

Прости нас, Лесю. Пращури, простіть!

Ми не навчились мудрості й любові…

У владі «Того, що в скалі сидить»,

Ми ще наточимо брат з брата крові.

За шмат землі, а може, й ковбаси

Ми побудуєм будь-яку епоху!

Прости нас, Боже, наш Отець єси!..

Ми не борці. Ми гинемо потроху.

Згниємо всі і підем в забуття,

А білий світ в обійми візьме стужа.

Від чого йде ота страшна байдужість?

Від нас самих. Від нашого життя.

А. Шкляревич.

Володимир Сосюра

- Чи є на світі

Пам’ятник коханню? –

Я скульптора знайомого спитав. -

Є оди,

Є сонети, є романи, а пам’ятник в скульптурі?

Але ж то – богиня!

А от, не знаю,

Наяву чи в сні,

Я бачив пам’ятник:

Ніс чоловік дружину.

Не молодик. З Палацу щастя,

Ні!..

Яріли кров’ю

Беріївські мури.

Протести в’яли

На німих устах,

А Києвом

Не юний вже Сосюра

Із пекла ніс

Кохану

На руках.

Вічно молодому новобранцеві

української літератури

Василю Симоненку

Його поезія – то сад.

Слова – плоди із солоду.

А що прийшлось йому віддать,

Щоб визріло те золото?!

Його поезія – то цвіт.

Слова – зірки незлічені.

І він залишив добрий слід

У світі цьому вічному.

Його поезія – земля,

Уквітчана природою.

Василь засіяв нам поля

Добром людським і згодою.

Микола Марун.

Василь Симоненко

Свічко пам’яті, вічно світи.

О, Василю, у пору квітчасту

Відійшло, відцвіло… Я і ти

Так далеко – на відстані часу.

Все, Василю, про тебе, повір,

Спів аортою відчаю рветься.

Голос твій і стуманений зір.

Так це близько – на відстані серця.

Не буятимуть серед зими,

Морозенком змальовані квіти.

Хоч на відстані вічності ми

Намагаємось мить зупинити.

Голуб смутку летить на вогонь.

Я не знаю: навіщо і звідки?

І обпалені крила його

Чорним полум’ям білої свічки.

Не спіткнуться б на слові лише.

Зупинюсь, де зустрічі наші,

І в гарячі долоні лицем

Упаду я, тебе пригадавши.

Валерій Гончаренко.

Заходи, присвячені річниці з дня народження

І.К. Карпенка-Карого

№ п.п.	Назва заходу	Дата	Класи	Відповідальний
1.	Лінійка, присвячена річниці з дня народження І. Карпенка-Карого		5 – 11
2.	Випуск стіннівки		10 -11	Члени літерат. гуртка
3.	Тематичне інформування «І. Карпенко-Карий – великий драматург»		5 - 11	Інформатори
4.	Написання відгуку на улюблений твір І. Карпенка-Карого		8, 11	Учителі укр. мови
5.	Створення ілюстрацій до творів І. Карпенка-Карого		5 - 11	Учитель образ. мистецтва
6.	Перегляд та обговорення кінострічок		8 - 11	Учителі укр. мови
7.	Літературна вікторина «Життя і творчість І. Карпенка-Карого»		8	Учитель укр. мови
8.	Запрошуємо на урок-презентацію		10	Учитель укр. мови
9.	Театралізовані вистави «Мистецькими стежками І. Карпенка-Карого»		8 - 11	Учителі укр. мови
10.	Заочна подорож на хутір Надія: 1) Ми ступаємо на землю Карпенка –Карого. 2) Державний заповідник-музей «Хутір Надія» - «столиця української драматургії». 3) По залах музею.		5 - 11	Учителі укр. мови
11.	Науково-теоретична конференція «Видатний український драматург, актор, режисер, і театральний діяч І.К. Карпенко-Карий»: 1) Родина Тобілевичів. Дитинство Івана Тобілевича (відеопрезентація). 2) Канцелярська робота в містечку Мала Виска та в місті Бобринці. Перші виступи на сцені в аматорському театральному гуртку. 3) Єлисаветград у житті І.К. Карпенка-Карого. 4) Мистецькі шукання І.К. Карпенка-Карого. 5) «Він був … великим драматургом, якому рівного не має наша література» І. Франко		8 - 11	Учителі укр. мови
12.	Закриття тижня. Підведення підсумків.		5 - 11	Учителі укр. мови

Мовно-поетичні вислови до різних розділів

шкільної програми з мови

Вступ

- «Українська мова має особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує хвилями народної пісні, переливається в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі» (Д. Павличко).

- «Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування» (Панас Мирний).

- «Мова – це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це відбиток свідомості людини, це – прояв її» (Б. Антоненко-Давидович).

Фонетика

- «Звуки – це щось надзвичайно своєрідне в мові, її жива плоть і кров»

(А. Матвієнко).

- «Греки, за словами одного з найвидатніших лінгвістів нашого століття –

А. Мейє, першими «розклали мову на приголосні й голосні звуки» (А. Кондратов).

- «Іноді про наголос говорять, що це паспорт слова. Справді, з допомогою наголосу можна навіть розрізняти слова, що складаються з однакових звуків. Словесний наголос називають «биттям серця» в слові. Погодимося і з таким порівнянням: наголос обумовлює звукове обличчя слова» (І. Постникова, І. Підгаєцька).

Орфоепія

- «Треба вміти не тільки самому для себе втішатися мовою, а й дати змогу присутнім … уловити й зрозуміти те, що заслуговує на увагу. Треба непомітно вкласти слова та інтонацію у вуха слухачів… Погана мова створює непорозуміння одне за одним. Їх набирається стільки, що вони затуманюють зміст» (К. Станіславський).

- «Я дуже люблю українську мову. Мені здається, що вона звучить серед слов’янських мов так само, як італійська серед своїх сестер» (Н. Хікмет).

- «Українська мова – милозвучна й тому пильнує, щоб не скупчувалося поряд кілька голосних або кілька приголосних» (Б. Антоненко-Давидович).

Графіка

- «Винайдення алфавіту не було результатом раптового «осяяння», й навряд чи його зробив якийсь геній-одинак» (А. Кондратов).

- «В алфавіті у кожної букви є своє місце. Подивіться, як вони стоять у суворому порядку. У кожної – своє ім’я» (З журн.).

Орфографія

- «Правопис – це одяг писемної форми вироблюваної віками літературної мови. У всі часи він має бути зручним і ошатним» (В. Русанівський).

- «Наша орфографія – не така вже й проста. Щоб навчитися правильно писати, треба попрацювати. Але на свою орфографію ми все ж не ображаємося. У ній є доцільність, єдиний принцип, якому підкоряються всі основні правила: фонематичний принцип. Коли вивчаємо правопис, вчимо не купу розрізнених правил, а щось єдине ціле.

У різних правилах є спільний стрижень: ми від слабкої позиції, де помилка можлива, піднімаємося до сильної позиції, де помилка не живе. Те ж, але іншими словами: щоб не допустити помилки, треба визначити, якій фонемі належить звук.

Така розумна цілісність нашого правопису – велике його досягнення»

(М. Панов).

Лексикологія

- «Слово ввібрало в себе найтонші порухи наших почуттів; у ньому закарбувалася душа, звичаї, традиції, радощі й болі народу – всі його духовні цінності, творені століттями» (В. Сухомлинський).

- «Слово – це діамант: то сяє й сміється, то обернеться мутною сльозою, то виблискує яскраво-гнівно або ласкаво, спокійніше, з добротою, то спалахне, мов зірка провідна, яка народжує надії, мрії, сподівання, або веселкою заграє й так бадьоро запалає, неначе вабить, і кличе, і навіть надихає» (Г. Косинка).

- «Кожне слово – це ніби діамантова намистинка на величезному разку нашої пребагатої мови» (І. Цюпа).

- «У питанні про те, в якій мірі чужомовні слова можуть увіходити в українську мову, можна прийняти такий принцип: не цуратися їх, але й не бгати їх в нашу мову без міри» (В. Самійленко).

- «Суржик – це мова для убогих, метафізична модель духовних бомжів» (Ю. Винничук).

Фразеологія

- «Фразеологія – окраса народної мови» (Є. Чак).

- «Фразеологія становить собою свого роду комору, де зберігаються розрізнені залишки продуктивних колись форм слів, зберігаються вже немотивовані компоненти фразеологізмів, стійких виразів, ходячих цитат» (Д. Шмельов).

- «Фразеологізми – іскрометні скарби мовної образності – передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловлене в національний колорит» (В. Ужченко).

Лексикографія

- «Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля»

(М. Рильський).

- «Словники – музеї слів, у них місце і для старого, і для нового знайдеться» (С.Пушик).

- «Словник – це мовний кодекс, мовний закон, обов’язковий для всіх, хто користується мовою в суспільно-державних сферах» (І. Світличний).

Морфеміка

- «Морфеми – це атоми семантичної структури, тоді як слова – молекули» (В.Русанівський).

- «Слова в мові не існують ізольовано одне від одного. Вони, як і люди, об’єднуються в родини» (Н. Клименко).

- «Без кореня, як риба без води, слово не може існувати» (І. Вихованець).

Словотвір

- «Могутня машина словотвору працює немов вічний двигун» (І. Вихованець).

- «Словотворення надзвичайно щедре. Воно віддає все, що є в його розпорядженні, мовцям. Потрібно лише вміло користуватися його багатствами. Тут будівельний матеріал різного призначення та походження, схеми-зразки творення слів, правила поведінки в сім’ї-гнізді. Тут також традиційні та новаторські способи побудови слова» (Н. Клименко).

- «Мова наша невичерпна. Словотворення, щедро віддаючи свої запаси носіям мови, щоразу стає ще багатшим. На його знаменах ніби записане вічне гасло слів: «Нашому роду немає переводу!» (Н. Клименко).

Морфологія

- «Якщо якась частина мови часто буває предметом мовлення, то вона мимоволі перебирається у стан іменників, а отже, одягається в іменникове морфологічне вбрання» (І.Вихованець).

- «Прикметник – один із улюблених виражальних засобів мовлення наших письменників – художників слова» (І. Підгаєцька).

- «Дієслово – повновладний господар у реченні, визначний його керівник» (І.Вихованець).

Синтаксис

- «Синтаксис - душа мови» (М. Рильський).

- «Думка - господар слів. Вона вказує їм, як поводитися в реченні, кличе їх у разі потреби» (І. Вихованець).

- «Історично поняття «член речення» є давнішим за поняття «частина мови». Речення стало кузнею частин мови» (Ю. Карпенко).

Фотоматеріали для оформлення стендів

Інтелектуальні ігри із синтаксису

(Гра «До нескінченності», розроблена за посібником В.Л.Федоренко «Енциклопедія інтелектуальних ігор на уроках української мови)

1. Методична цінність.

Гра розвиває творчі здібності і фантазію дітей, сприяє глибшому освоєнню ними синтаксичних моделей, принципів побудови речення в українській мові й законів його функціонування, а також виховує наполегливість, прагнення довести почату справу до завершення, плекає волю до перемоги.

2. Правила гри.

Учням дається початок речення, яке вони мають продовжити певними мовними елементами (однотипними або різнотипними), щоб утворити зв’язне висловлювання. Час гри завжди чітко обумовлюється – 5-10 хвилин тощо. Переможцем визнається той з-поміж учнів, хто поширить речення більшою кількістю потрібних елементів, або той, чиє доповнння буде найбільш цікавим, оригінальним, дотепним.

3. Приклади завдань.

І. Доповніть речення однорідними членами речення.

1) Соловей сидів на калиновій гілочці, був схожий на горобчика й співав.

Соловей сидів на тонесенькій калиновій гілочці, був схожий на горобчика: тільце сіреньке, лише трохи вигнуте, очі чорні, великі, й співав, злегка горблячись, трішки опускаючи крильця, широко відкриваючи тонкий дзьобик, в якому, ніби сердечко в дзвонику, бився гострий язичок, і все його крихітне тільце тремтіло й здригалося.

2) Конвалії народилися при місячному світлі.

Конвалії народилися при місячному світлі, у глибокій тиші, під зеленим дахом, мають два темно-зелених листочки, які охороняють ніжні квіточки-дзвоники й передають людині своє тепло і спокій.

3) У давнину вважали, що по-справжньому літо починається тоді, коли приходять зелені свята.

У давнину вважали, що по-справжньому літо починається тоді, коли приходять зелені свята: у кімнатах і на стінах зовні розвішували рясне клечання, натрушували на підлогу траву, клали на вікна м’яту, по заплавах, болотах, озерах рвали високу лепеху, приносили цілими снопами й розсипали її під ногами – у дворі, у хаті.

4) Люди запримітили, що на тій ділянці, де посаджено петрушку – кращий урожай овочів.

Люди запримітили, що на тій ділянці, де посаджено петрушку, кріп – кращий урожай овочів: огірків, помідорів, динь, кавунів, бо їхній запах приваблює корисних комах: бджіл, ос, комарів, метеликів, які знищують шкідників: тлю, білана капустяного.

5) Я сидів на зеленому килимі моріжка біля плеса, дивився у воду і ніяк не міг відірвати свого погляду від казкової картини.

Я сидів на м’якому зеленому килимі моріжка біля прозорого голубого плеса, дивився у воду і ніяк не міг відірвати свого уважного, прискіпливого погляду від казкової картини, що відбувалася наяву, дихала і рухалася поруч зі мною, перед моїми очима, біля моїх ніг.

6) І раптом я побачив серед жовтих одну білу лілею.

І раптом я побачив серед жовтих одну білу лілею, яка була немов ясний вогник серед темної ночі, немов єдина зірочка на синьому небі, вона гордо підняла свою білосніжну голівку до сонечка і вільно дихала на воді.

7) Людина стала людиною тому, що побачила глибину блакитного неба.

Людина стала людиною тому, що побачила глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої зорі, багровий захід перед вітряним днем, тріпотіння марева над горизонтом, безмежну далину степів, сині тіні в заметах березневого снігу, журавлиний ключ у небесній блакиті, відображення сонця в міріадах краплин ранкової роси, сірі нитки в похмурий осінній день, фіолетову хмаринку на бузковому кущі, ніжну стеблинку і голубий дзвіночок проліска – побачила і вражена пішла по землі, створюючи нову красу.

8) Липнева спека прискорила дозрівання жита … (ще чого?) на неозорих колгоспних ланах.

9) Квіти дарують хорошим друзям … (ще кому?) на всі урочисті випадки в житті: на день народження … (ще коли?).

10) Ранньою весною, коли тільки починають пробуджуватися дерева … (ще що?), ліс здається світлим … (ще яким?).

11) У мрії все … (що саме?) рівне.

У мрії все рівне: й сьогоднішнє, й минуле, і щастя, і вічність, і мить.

12) Вся громадськість повинна взятися за охорону нашої чарівної природи.

Вся громадськість повинна взятися за збереження нашої чарівної природи: і птахів, і звірів, і садів, і лісів.

ІІ. Доповніть речення відокремленими означеннями.

1) Мені дуже сподобалася телепередача, присвячена одній з найактуальніших проблем сьогодення.

Мені дуже сподобалася телепередача, присвячена одній з найактуальніших проблем сьогодення, обтяженого величезною кількістю недоліків, хиб і вад, зумовлених недолугістю й нікчемністю нашого керівництва, зорієнтованого виключно на власне збагачення й збереження влади, потрібної для подальшого обдирання народу, заціпенілого від державного нахабства й цинізму, демонстрованих дедалі активніше нам і всьому світові, подивованому масштабами злочинів, чинених усупереч усім писаним і неписаним законам.

2) Сіре небо своєю одноколірністю голубить серце, позбавлене надій (Гюстав Флобер).

Сіре небо своєю одноколірністю голубить серце, позбавлене надій і сподівань, розбитих на друзки від удару з нещадною реальністю, зосередженою тільки у царині банальності й буденності, сформованих переможним ходом сірості, обіпертість на холодність душ, закам’янілих у своєму прагненні прагматизму, чужого у будь-яких виявах щирості й чутливості, характерних для людини, осяяної добром і наповненої чистотою, такими потрібними у часи нинішнього сум’яття, народженого стрімким темпом існування, ускладненого відсутністю стабільності, народжуваної атмосферою загальної довіри і взаємодопомоги, пояснюваних духовним зростанням суспільства, зорієнтованого на непроминущі цінності, сформовані людством упродовж тисячоліть, прожитих у спільному домі.

3) Мліла під блакитним небом земля, напоєна життєдайним теплом весняного неба.

Напоєна життєдайним теплом весняного сонця, наповнена чистотою й прозорістю свіжого повітря, мліла під блакитним небом земля, спрагло очікуючи турботливих рук селянина, його душі, серця, сповнених великими надіями на майбутній урожай.

4) Степ, оповитий тишею, дихав пахощами трав.

Степ, оповитий тишею, зачарований безмежжям простору, дихав пахощами трав, дрібно скроплених ранковою росою, милувався сходом сонця, отією розжареною небесною кулею, що повільно випливала на погідне небо, оздоблене голубенькою каймою, тихим польотом барвистих щигликів і сіреньких коноплянок, ледь помітних у світлості денного початку, дослухався до співу жайворонків, маленьких, але голосистих створінь, чия пісня неслася з високості, дзвінка, металева й капризна, й розсипалася дрібними переливами, зависаючи між небом і зеленою землею, серед безлюддя, тиші і чистоти.

5) Ми з однокласниками пішли в кінотеатр, розташований на сусідньому масиві.

Ми з однокласниками пішли в кінотеатр, розташований на сусідньому масиві, засадженому екзотичними деревами, привезеними з далеких країн нашим мером, обраним на останніх виборах, проведених без найменших порушень виборчого законодавства, встановленого у нашій країні, відомій у всьому світі своїми демократичними традиціями, сформованими впродовж останнього часу, позначеного мудрим і дбайливим керуванням, спрямованим на піднесення добробуту народу, знеможеного під тягарем життєвих проблем, породжених епохою тоталітаризму.

6) Соняхи, щирі огнепоклонники сходу, кивають златоголово (А.Малишко).

7) Людина, яка є для нас прикладом, у повній мірі розкриває нам власне «я».

8) В лісах, уже облитих сонцем, стояла зелена тиша (О.Гончар).

9) Незабаром показалось село, мальовничо розкидане над річкою на горі (М.Коцюбинський).

10) Стріхи тріщали, злизувані кривавим полум’ям (І.Франко).

11) Щасливий і веселий, він глянув на високе небо (О.Гончар).

12) Зв’язані незримими нитками з усіма неземними краями, люди наміряються свій лет до інших скерувать планет (М.Рильський).

13) Брат подарував мені підручник з історії, написаний Орестом Субтельним.

14) На подвір’ї розрісся кущ калини, посаджений батьком у день народження моєї сестрички Галі.

ІІІ. Доповніть речення підрядними означальними (займенниково-означальними) частинами.

1) Щасливо прожив життя той, хто жив непомітно (Овідій).

Щасливо прожив життя той, хто жив непомітно, хто не прагнув слави й життєвого успіху, для кого головним законом була скромність, кому непотрібні були визнання й захоплення, хто був невибагливим і безпретензійним, хто усвідомлював фальш і облудність славослів’я, кого не спокусили приваби влади і сили, кому не забили памороки оди й дифірамби, хто послідовно був самодостатнім і самототожним, у чиєму серці не спалахнула жодна іскра марнославності, кому органічно чужою була зверхність і погорда у ставленні до інших, хто не зазнав уражень суєтністю і честолюбством.

2) Чого не забороняє закон. Те забороняє сором (Сенека).

Чого не забороняє закон, те забороняє сором, який не дає людині занапастити себе, який найдієвіше стримує кожного з нас від злочинів, який є надійним оберегом людської душі, який свідчить про незіпсутість людини і її високу чеснотливість, який очищає нас від скверни гріхів і перероджує, який унормовує взаємини між людьми, який у людському житті важить більше всіх законів, який підказує найправильніший шлях у житті, який гальмує моральну деградацію людства, який відроджує з руїн народи й цивілізації, який прамножує в нашому світі правду й честь, який для людини є найголовнішим у її вдачі, який формується з дитинства і зростає разом із дитиною…

3) Немає такої поганої книги, яка б частково не виявилася корисною (Пліній).

Немає такої поганої книги, яка б частково не виявилася корисною, яка б не посприяла нашому розвиткові, яка б хоч чомусь нас не навчила, яка б не містила бодай однієї розумної думки, яка б не дала нам хоч трохи втіхи, яка б зовсім не залишила сліду в нашій свідомості, яка б була надто вже нудною, пісною і прісною, яка б не стала для нас джерелом роздумів над життям, яка була б такою вже нечитабельною, яку б хотілося відкинути після прочитання першої ж сторінки, яка не пробудила б у нас бажання дочитати її до кінця, у якій не було б жодного вартового уваги образу.

4) Хто людей питає, той і розум має (Нар.тв.).

5) Щасливий той, хто має ласку й дім (А.Малишко).

6) Хто не йде вперед, той поступається назад (П.Мирний).

7) Хто з злом не бореться, той людей не любить (І.Франко).

8) Хто в захваті вміє горіти, той буде повік молодим (Дмитр.).

9) Достоїн пісні той, хто втому забув, шукаючи нове (В.Сосюра).

10) Ми ті, що здружено йдемо крізь лиха всі…

11) Безсмертний той, хто любить Вітчизну свою…

12) Тільки той життя достоїн, хто кохає рідний край (В.Сосюра).

13) День такий, що не хочеш жаліти за минулого літа теплом.

14) Той на плечі планету підійма й несе в майбутнє, сповнене надії, хто зерно в плодючу землю сіє…

ІУ. Доповніть речення рівноправними підрядними частинами, які поєднуються за допомогою повторюваних сполучників.

1) – Сідай робити уроки, бо не вийдеш гратися на вулицю.

- Сідай робити уроки, бо не вийдеш гратися на вулицю, або залишишся без обіду, або не поїдеш на канікулах з нами на Богами, або стоятимеш цілу годину в кутку, або не матимеш грошей на кишенькові витрати, бо одержиш реміняки, або не підеш на концерт улюбленої рок-групи, або не читатимеш нової книжки про Гаррі Поттера, або сидітимеш у темній і страшній комірчині, або віддамо тебе новим батькам, або не їздитимеш до школи «Мерседесом», або назавжди забудеш про компютерні ігри, або надеру тобі вуха…

2) – Ти неодмінно маєш прочитати книжку, яку вчора купив тато.

- Ти неодмінно маєш прочитати книжку, яку вчора купив тато, бо вона збагатить тебе інтелектуально й духовно, бо в ній цікавий і динамічний сюжет, бо цю книгу написано в легкому гумористичному стилі, бо її головний герой гідний наслідування, бо це найпопулярніша новинка на книжному ринку, бо діти всіх наших знайомих її вже прочитали, бо мої подруги записуються в чергу на читання цієї книжки, бо однак ти маєш багато вільного часу, бо ти останнім часом дуже мало читаєш, бо треба хоч якось розширювати свій кругозір, бо не можна тільки цілоденно сидіти перед телевізором, бо такий спосіб життя шкідливий для здоров’я підлітка, бо ти маєш дбати про власне зростання, бо без читання життя стає убогим і нудним, бо книги підносять нас над буденністю світу…

3) У новому семестрі ми будемо вчитися набагато краще, бо він останній у нашому шкільному житті…

4) Тарас Шевченко – геніальний художник слова, бо своєю творчістю він перший засвідчив невичерпні можливості сучасної української мови …

5) У тому принадність слова, що воно має силу грому й ніжність шовкових трав …

6) Життя приносить іноді дуже приємні подарунки, хоч за них доводиться дорого платити …

7) У природі ніч існує для того, щоб у тиші росло всяке зілля …

8) Усі були задоволені, що екскурсія пройшла вдало …

9) Людство розуміє, що збереження миру – це найвідповідальніше завдання сьогодні …

10) Директор говорить, що вони з радістю приймають молодого колегу в свої ряди …

11) Дітей цікавить, коли та хто спорудив фортецю …

12) Людина боїться тільки того, чого не знає …

13) Ніколи не думайте, що ви уже все знаєте …

14) Знання тільки тоді знання, коли воно набуте зусиллям своєї думки …

15) Герой – це людина, яка в рішучий момент робить все в інтересах людського суспільства …

16) Товариші прийшли, щоб разом подивитися кінофільм …

17) Нам дуже хочеться, щоб …

18) Було дуже дивно, як …

19) Погано, якщо ви …

20) Мені було байдуже, де …

21) Неможливо зрозуміти, звідки …

Афоризми

Афоризм (від гр. aphorismos – відокремлюю, визначаю) – коротке лаконічне судження, яке за стислої, зручної для запам’ятовування форми містить глибоку думку. Афоризми виникли з народних приказок, що втілювали в собі багатовіковий досвід, народну мудрість, філософську думку. Афоризмами також називають крилаті слова – стислі влучні оригінальні вислови відомих письменників, що набули поширення в народі через дотепність чи широту філософських узагальнень.

- Будні роблять людей буденними.

- Кожному поколінню сняться свої кошмари.

- Людина для людини закритий світ.

- Життя світу – це теж і моє життя.

- Бог усе нам щось хоче сказати, а ми все не чуємо.

- Судів більше, ніж честі і гідності.

- Література зробилася, як блошиний ринок – хто що має, несе на продаж.

- Нашого цвіту по всіх борделях світу.

- Людські якості тепер вже не треба. Не треба совісті, гідності, не треба освіти. Це вже не бренд. Потрібні гроші. Потрібен імідж і рейтинг.

- Сторінку можна видерти. Історію – ні.

- Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші.

- Хто має право нам, людям, визначати мінімум?! Ті, що собі призначили максимум?

- Живемо в дуже густому розчині хамства, скоро випадемо в кристал.

- Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.

- Залежні від усіх і від усього, будуємо незалежну державу.

- Доля не усміхається рабам. Доля усміхається людям.

- У нас така глибока чаша терпіння, що, здається, уже без дна.

- Майбутнє щодня стає минулим.

- Життя це жорстокий ринг, а політика – ранг (Ліна Костенко. «Записки українського самашедшого»).

- Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

- Все минає, а любов після всього зостається.

- Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.

- Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.

- Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя.

- Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.

- Більше думай і тоді вирішуй.

- Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

- Ні про що не турбуватись – значить, не жити, а бути мертвим.

- Не можна щось побудувати словом, коли те саме руйнувати ділом.

- З усіх утрат втрата часу найтяжча.

- Як нерозумно випрошувати те,чого можеш сам досягти.

- Один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий.

- Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний (Із творів Григорія Сковороди).

- Хворий хворого лікувати не може.

- Той, хто не був у бою й подвизі ратному і не бачив змагання ратних, як може інших навчити?

- Як хочеш іншим відчинити ворота царства небесного, коли для тебе вони зачинені?

- Істини неправдою перебороти не зможете і самі щезнете й загинете, а істина живе і житиме вовіки! (Іван Вишенський).

- Не маш любви, не маш згоди.

- Та й що ж то за народ, коли про свою користь не дбає і очевидній небезпеці не запобігає?

- Годі вступати в раду тому, кого не покликали (Іван Мазепа).

- Чиї ризи багаті, того й мова поважна.

- Ліпше чути заперечення мудрих, аніж підтакування нерозумних.

- Не сій на межі жита ані мудрості на серці нерозумних (Данило Заточник).

- Не має бути щось одне на серці, а інше на вустах.

- Під братом не копай ями – і не вкине тебе Бог іще в більшу.

- Не осуджуй брата навіть подумки, пам’ятай про власні гріхи, тоді й тебе Бог не осудить (Лука Жидята).

- Де не буває віри, там немає надії та любові (Іван Величковський).

- Ліпше вмерти в чистоті, аніж жити у скверні.

- Чесне є не те, що давнє, а те, що добре й корисне.

- Чеснота краще, ніж багатство й почесті (Данило Туптало).

- Неможливо виростити повноцінну людину без виховання в ній почуття Прекрасного (Рабіндранат Тагор).

- Урок – це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його кругозору, ерудиції (В.О.Сухомлинський).

- Література кожного народу – це найкраще дзеркало людського життя (Іван Франко).

- Наука й труд, знання і школа дбайливо кличуть до мети (П.Усенко).

- Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне (П.Тичина).

Тематичні групи творів-роздумів

Ураховуючи концепцію національного виховання в Україні, вимоги чинної шкільної програми з мови, методисти виділяють такі тематичні групи роздумів:

- твори на суспільну тему;

- твори на патріотичну тему;

- твори на історичну тему;

- твори на морально-етичну тему;

- твори на екологічну тему;

- твори на естетичну тему;

- твори на лінгвістичну тему.

У роботі над творами на патріотичну тему завдання вчителя полягає в тому, щоб навчити учнів розмежовувати поняття «Батьківщина велика» і «Батьківщина мала», чітко усвідомлювати, що кожна людина повинна бути патріотом рідної землі, розвивати почуття гордості за свою державу і любові до рідного краю, міста чи села, де вона народилась.

Уроки написання роздумів на морально-етичну тему мають невичерпні можливості у вихованні таких високих якостей, як людяність, благородство, доброта, турбота про рідних та близьких людей. Нова програма з рідної мови вимагає навчити учнів спостерігати життя, помічати громадянську мужність, милосердя, чесність, справедливість, справжню дружбу, повагу до людей літнього віку, взаємини між батьками й дітьми, внуками та дідусем і бабусею, а також засуджувати безсердечність, жорстокість, байдужість до горя інших, хуліганство, пристрасті до поганих звичок.

У школярів є можливість використовувати у своїх роздумах знання з літератури, історії й суспільствознавства, народознавства про проблеми взаємин між поколіннями, їх спадкоємності, передачі молоді загальнолюдських і національних моральних цінностей.

Орієнтовна тематика творів-роздумів

1. На суспільну тему

- У чому сенс життя?

- Роль особистості в історії народу.

- У якому суспільстві я хочу жити?

- Від отчого порогу – стежинами життя.

- Життя прожити - не поле перейти.

2. На патріотичну тему

- Будь же у віках благословенна, соборна Україно суверенна! (Д.Білоус)

- Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко).

- Україна – країна смутку і краси (С.Васильченко).

- Україна – то народ. А народи не вмирають. А живуть із роду в рід (С.Черкасенко).

- На Україну повернусь через роки, через віки (С.Галябарда).

- Україно, мій духмяний дивосвіт, Через терни ти йшла до волі стільки літ! (І.Ратушинська).

- Народе мій, до тебе я ще верну, Як обернусь у смерті до життя (В.Стус).

- Боже великий, єдиний, нам Україну храни (О.Кониський).

- Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! (В.Симоненко).

- В нас єдина мета – Україна, свята, Нездоланна ніким і ніколи!

- Що означає бути патріотом своєї землі?

- Моя земля – земля моїх батьків.

- Якою я хочу бачити свою Батьківщину?

3. На історичну тему

- Народ мій є! В його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде! (В.Симоненко).

- Козацькій славі не згаснути повік!

- Імена промовляють сивими віками.

- Що я знаю про історію рідного краю.

- Чому необхідно знати й шанувати Великих Українців?

- Що єднає мене з моїми пращурами?

- Хто з історичних постатей є для мене взірцем?

- Якою була історична доля мого народу?

- Іван Мазепа: зрадник чи патріот України?

- Роль Богдана Хмельницького в історичній долі України.

4. На морально-етичну тему

- Батьки і діти – родини цвіт (Т.Кукурудза).

- Поговори зі мною, мамо…

- Рідна мати моя, ти ночей не доспала (А.Малишко).

- Нашого цвіту – по всім світу (Нар. Творчість).

- Душа летить у дитинство, як у вирій (Л.Костенко).

- Все так же над озером мріє калина, Де юність моя протекла (В.Сосюра).

- Мамина пісня колискова.

- Пісня – душа народу.

- Що таке щастя?

- Найвища краса – це краса вірності (О.Гончар).

- Чому жорстокість поруч?

- Українські звичаї і традиції – духовне багатство народу.

- Хліб і рушник – давні людські символи.

- Яка роль свят у моєму житті?

- Чому треба бути ввічливим?

- Яка роль духовних цінностей у житті людини?

- Чи кожна людина може стати видатною?

- Найскладніше – це творіння самого себе.

- Добро і зло – одвічні супутники в житті.

- Чому людина повинна бути милосердною?

- Справжній друг – то найкращий скарб.

- Ти знаєш, що ти – людина (В.Симоненко).

- Хліб – усьому голова.

- Професія, яку я оберу, - найкраща в світі.

5. На екологічну тему

- Ми – господарі своєї землі.

- Несе сива чорнобильська мати Цю планету… Це хворе дитя! (І.Драч).

- Чорнобиль б’є на сполох.

- Жити. Творити. Світ берегти. Світити людині на цілі світи! (І.Драч).

- Ще назва є, а річки вже немає, Усохли верби, вижовкли рови (Л.Костенко).

- Глобальне потепління – найважливіша проблема третього тисячоліття.

- За нашу планету відповідає кожен.

- Чому природа потребує захисту?

- Як ви розумієте «екологічна культура людини»?

6. На естетичну тему

- Що таке краса і чому люди люблять красиве?

- Краса врятує світ… (Ф.Достоєвський).

- Хочу жити за законами краси.

- Книги – морська глибина (І.Франко).

- Учіться бачити прекрасне.

- Творчість Катерини Білокур – фантастичний світ прекрасного.

- Вдивляючись у художні полотна Т.Г.Шевченка.

- Мої роздуми в картинній галереї.

- Квіти – ніжні супутники життя.

- А троянди, а троянди до людей пелюстками кричать.

- Коли я слухаю вальс Шопена…

- За що я люблю класичну музику?

- Поринути б у світ романсу…

- Чи може сучасна українська естрада мати майбутнє?

- Кожен з нас у душі поет.

- Поезія – це завжди неповторність (Л.Костенко).

- Так ніхто не кохав (В.Сосюра).

- Є в коханні і будні, і свята (В.Симоненко).

Шляхи та види аналізу художнього тексту

Проблема аналізу художнього твору була і залишається провідною в системі літературної освіти школярів. Аналізом називають дослідження предмета з метою якісно нових знань шляхом розгляду його окремих елементів, виділених з їх сукупності.

Мета: зберегти та поглибити емоційні враження школярів, допомогти усвідомити об’єктивний сенс змісту та авторське ставлення до зображуваного, стимулювати особистісний підхід до проблем твору, підвести учнів до естетичної оцінки певного твору.

Наука про літературу за два неповних століття свого існування як самостійної галузі наукового знання виробила багато методів. Жоден з них не є універсальним, але будь-який з них не можна назвати непотрібним (або шкідливим): у кожного є визначені завданнями і матеріалом дослідження межі, в яких застосування того чи того методу є плідним. Вибираємо його залежно від рівня складності твору, навчальних можливостей школярів, щоб найглибше зрозуміти художній текст.

Традиційні шляхи

1. «Слідом за автором» - розбір та осмислення компонентів твору у зв’язку з розвитком сюжету.

2. Пообразний – розбір та осмислення окремих образів-персонажів літературного твору.

3. Проблемно-тематичний – пошук відповідей на запитання з перспективою виходу на інші, ширші проблеми.

Нетрадиційні шляхи

1. Літературознавчий – поглиблене вивчення літературно-критичних джерел, а саме: творчих (чернеток, варіантів текстів), ділових (ділових паперів, листів), інтимних (щоденників, мемуарів), критичних (нарисів, зауважень, інформації про видання твору тощо).

2. Стилістичний – дослідження стильових особливостей тексту, стилю письменника.

3. Композиційний – дослідження взаємозв’язку компонентів літературного твору.

4. Лінгвістичний – спостереження за мовними одиницями художнього твору, дослідження мовних особливостей тексту.

5. Компаративний (порівняльний) – встановлення зв’язків, спільних рис у прочитаних текстах; спостереження за зображенням на малюнках до прочитаного твору; порівняння інших інтерпретацій літературного тексту.

6. Структурно-семантичний – дослідження особливостей поєднання фраз у тексті за логічним, асоціативним принципами; встановлення причин зміни значення певних семантичних одиниць.

7. Філологічний – комбіноване дослідження лінгвістичних та літературознавчих особливостей тексту.

8. Герменевтичний – тлумачення багатозначних у змістовому плані текстів або назв текстів.

9. Гендерний – аналіз символіки тексту з урахуванням особливостей чоловічого або жіночого сприйняття світу.

Практика викладання літератури свідчить , що розбір літературного твору

одночасно може бути докладним і лінгвістичним, оглядовим і пообразним, дослідженням ліричного твору і стилістичним тощо. Який засіб є найкращим – вирішує сам учитель.

Уроки компаративного аналізу – вимога часу

До незацікавленості вчителя уроками компаративного аналізу ставлюся з

розумінням: справа ця, справді, непроста, та й ніхто від учителя не вимагає працювати саме за такою методикою, оскільки ламати власні стереотипи - найважча справа.

Водночас добре усвідомлюю, що не можна вилучати себе зі свого часу, до

цього спонукають думки науковців, а ще - перебування на курсах підвищення кваліфікації з проблеми «Компаративний аспект в аналітичній діяльності вчителя української мови та літератури».

Компаративістика - це порівняльне вивчення фольклору, національних літератур, процесів їх взаємозв’язку, взаємодії, взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу (методу).

Компаративізм – порівняльно-історичний метод у мовознавстві, що виник на поч. ХІХ ст. Один з методів літературознавства ІІ половини ХІХ – початку ХХ ст.., суть якого полягала у зіставленні творів літератур різних народів.

Компаративний аналіз – це аналіз, при якому досліджуються явища мистецтва слова через порівняння їх з іншими такими явищами переважно в різних національних письменствах.

Урок компаративного аналізу – це урок, на якому домінуючим є порівняльний аналіз художнього твору. Ґрунтується він на досягненнях компаративістики.

Мета такого уроку – глибше розкрити ідейну та естетичну сутність кожного з порівнюваних творів чи процесів; дати історико-літературне пояснення відповідностей або відмінностей літературних явищ різних епох та творів; сприяти розумінню духовної єдності, національної своєрідності різних літератур у культурно-історичному розвитку суспільства.

У шкільній практиці він може базуватись на зіставленні творів однієї художньої системи, одного стилю чи жанру. Можна порівнювати твори за композицією, сюжетом, темою, а також характери, дії і причини певних вчинків героїв. Це сприятиме виявленню спільних літературних явищ. Але не менш цікаво зіставити не лише схожі елементи порівнюваних творів, а й їхні відмінності, розбіжності.

На уроках компаративного аналізу потрібно обирати найефективніші прийоми. Доцільно вдаватися до проблемних ситуацій чи проблемних питань, дослідницьких робіт на уроці або самостійно в групах чи під час виконання домашніх завдань, творчого та коментованого читання, евристичних бесід, навчально-рольових ігор (інтерв’ю з авторами чи героями порівнюваних творів), дискусій, диспутів, семінарів, аналізу і порівняння перекладів твору різними авторами, зіставлення й аналізу російських та українських перекладів до творів українських авторів подібної тематики, проблематики чи героїв зарубіжних письменників (особливо актуальне таке звернення під час роботи з вічними образами, вічними темами).

Опорна таблиця виконавчо-діяльнісного етапу уроку

компаративного аналізу прозового твору

Предмет аналізу	Твір з української літератури	Твір зі світової літератури
Рід
Жанр
Жанрові форми
Тематика
Ідея
Проблематика
Композиція
Сюжет
Художні засоби
Літературний напрям

Опорна таблиця виконавчо-діяльнісного етапу уроку

компаративного аналізу ліричного твору

Предмет аналізу	Твір з укр. літератури	Твір зі світової літератури
Рід
Жанр
Жанрові форми
Основний мотив
Образ
Виражальні засоби
Особливості версифікації:
Строфа
Розмір
Римування
Ідейне спрямування
Літературний напрям

Звертання до принципів компаративістики має бути системним, постійним, методично різноманітним і спрямованим на особистісний результат. Важливо також налагодити тісну співпрацю з викладачем світової літератури. Це дасть можливість заощадити час на уроках вивчення понять з теорії літератури, ознайомлення з загальною характеристикою культурних епох та періодів. До того ж, порівняння програм з української та світової літератур у старших класах показало, що вони побудовані за єдиним принципом, тому компаративістику можна будувати на порівнянні мистецьких напрямів у світовій та українській як невід’ємній складовій світової літератури.

Компаративістиці піддаються реалізм і модернізм. Важче дібрати матеріал для барокової та романтичної літератур. Але, не дивлячись на те, що методична література наголошує, що справжній компаративний аналіз можна вводити (за умови систематичності) в старших класах, коли в учнів сформувались певні знання з теорії літератури та літературо- і культурознавства, практика свідчить, що починати його в 9 чи 11 класі вже пізно. Школярів треба поступово, планомірно готувати до такої роботи. Тому бажано розпочинати її ще з перших уроків у 5 класі під час вивчення усної народної творчості (на рівні елементів), оскільки в казках різних народів світу досить багато подібного і в сюжетній будові, і в образній системі.

У цьому напрямку є уже певні напрацювання: власні розробки уроків, узгодження дій з учителем світової літератури, осмислене вивчення програм з української та світової літератур, вибір творів, літературних напрямів, вічних тем для компаративного аналізу.

Таблиця творів для компаративного аналізу

Українська література	Світова література
5 клас
Українські народні казки. «Названий батько»	Казки народів світу. Німецька народна казка «Пані Метелиця».
Іван Франко. "Фарбований Лис" і «Лис Микита»	Індійська казка «Панчатантра», французька казка «Роман про Ренара», поема Й.В.Гете «Рейнеке Лис»
Т.Шевченко. «Садок вишневий коло хати», «За сонцем хмаронька пливе»	М.Басьо. Хоку
6 клас
В.Винниченко. «Федько-халамидник»	Марк Твен. «Пригоди Тома Сойера»
7 клас
І.Нечуй-Левицький. «Микола Джеря»	Гаррієт Бічер Стоу. «Хатина дядька Тома»
Г.Тютюнник. «Климко»	Марк Твен. «Пригоди Тома Сойєра», В.Винниченко. «Федько-халамидник»
Б.Харчук. «Планетник»	Ч.Діккенс. «Різдвяна пісня у прозі»
В.Голобородько. «Дощ»	П.Верлен. «Так тихо серце плаче…»; Ліна Костенко. «Дощ полив». «Послухаю цей дощ»; М.Рильський. «Дощ»
8 клас
«Слово о полку Ігоревім»	«Пісня про Роланда»
М.Коцюбинський. «Дорогою ціною»	Стендаль. «Ваніна Ваніні»
М.Вороний. «Євшан-зілля»	Антуан де Сент-Екзюпері. «Маленький принц»
9 клас
Біблія	Л.Костенко. «Давидові псалми»; Т.Шевченко. «Давидові псалми»
Г.Сковорода. Байки. «Бджола і шершень»	Езоп. «Мурашки й цикада»; Ж. де Лафонтен. «Цикада і мураха»; «І.Крилов. «Стрекоза и муравей»; Л.Глібов. «Коник-стрибунець»
Іван Котляревський. «Енеїда»	Вергілій. «Енеїда»
Г.Квітка-Основ’яненко. «Маруся»	М.Карамзін. «Бідна Ліза»; Вольтер. «Простак»
Т.Шевченко. Балади	Балади А.Міцкевича
Т.Шевченко. «Катерина»	Й.В.Гете. «Фауст»
Т.Шевченко. Образ героя з народу	Образ героя з народу. Творчість Христо Ботєва
Т.Шевченко. «Гайдамаки»	В.Шиллер. «Вільгельм Телль»; А.Міцкевич. «Конрад Валленрод»
Т.Шевченко. «Кавказ»	Есхіл. «Прометей закутий»
П.Куліш. «Чорна рада»	В.Скотт. «Айвенго»
Іван Багряний. «Постріли в тайзі» (з роману «Тигролови»)	Етель Ліліан Войнич. «Овід»
10 клас
П.Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»	Ф.Достоєвський. «Злочин і кара»
І.Карпенко-Карий. «Мартин Боруля»	Мольєр. «Міщанин-шляхтич»
І.Карпенко-Карий. «Сто тисяч», «Хазяїн»	Оноре де Бальзак. «Гобсек»
І.Франко. «Перехресні стежки»	Ф.Достоєвський. Злочин і кара»
М.Коцюбинський. «Тіні забутих предків»	Шекспір. «Ромео і Джульєтта»; С.Параджанов «Тіні забутих предків»; К.Гамсун. «Пан»
О.Кобилянська. «Земля»	Г.Успенський. «Влада землі»
О.Кобилянська. «Людина»	Г.Ібсен. «Ляльковий дім»
М.Вороний. Творчість. Вірш «Краса»	Вплив Ш.Бодлера на творчість українського поети. Вірш «Вечорова гармонія»
Інтимна лірика В.Сосюри	Інтимна лірика О.Пушкіна
В.Сосюра. «Мазепа»	Дж. Байрон. «Мазепа»; В.Гюго. «Мазепа»; К.Рилєєв. «Петр Великий в Острогожске», поэма «Войнаровский»; О.Пушкін. «Полтава»
11 клас
М.Хвильовий. «Я – Романтика», «Кіт у чоботях»	Ф.Кафка. «Перевтілення»
М.Куліш. «Мина Мазайло»	Мольєр. «Міщанин-шляхтич»; І.Карпенко-Карий. «Мартин Боруля»
В.Симоненко. «Ти знаєш, що ти – людина?»	Р.Кіплінг. «Якщо…»
І.Драч. «Крила»	Г.Гарсіа Маркес. «Стариган із крилами»

Тема. Поема «Мойсей»- одна з вершин творчості Івана Яковича Франка.

Мета: пояснити біблійну основу сюжету, його актуальність для епохи національно визвольних рухів, розкрити алегоричність образу Мойсея;

розвивати вміння висловлювати власні міркування про майбутнє свого народу, шляхи до нього, дискутувати про це ;

виховувати почуття національної гідності, активну громадянську позицію.

Тип уроку: урок - дослідження.

Обладнання: портрет Івана Франка, виставка книг,ілюстрації до поеми «Мойсей», карта мандрів Мойсея, мультимедійна презентація.

Методи і прийоми роботи: дослідницька робота, усна розповідь учнів, метод «Мікрофон», виразне читання поезій, бесіда.

Випереджальне завдання: ознайомитися з поемою І.Франка «Мойсей», історією написання ; підготувати розповідь про неї; виразно читати пролог, уривки з твору; підготувати мультимедійну презентацію «Мойсей».

«Мойсей» Франка – це заповіт українському народові.

О.Білецький

Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея.

П.Тичина

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Активізація опорних знань.

Запитання до учнів.

Які зразки громадянської лірики І.Франка ми вивчали на попередньому уроці?
Якими почуттями наповнені рядки з вірша «Декадент»:

…Я син народу,

Що вгору йде, хоч був запертий в льох.

Мій поклик праця, щастя і свобода…

Який провідний мотив вірша І.Я.Франка «Розвивайся ти, високий дубе»?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Справді, віра у могутню, вільну Україну, у щасливе майбутнє українців на рідній землі, боротьба за кращу долю є лейтмотивом творчості І. Франка.

Поет вірив у свій народ. Сила віри, надія надихали на боротьбу за незалежну Україну. Та чи є українці сьогодні єдиною, могутньою і щасливою нацією, як про це мріяв Франко? Спробуємо відповісти на це запитання, знайомлячись із змістом поеми І.Я.Франка «Мойсей» на сьогоднішньому уроці.

Оголошення теми і мети уроку.

Тема.Поема «Мойсей»- одна з вершин творчості Івана Яковича Франка.

Проблемні запитання і завдання

Ø Прочитати й у ході уроку осмислити думку Мікулаша Неврлія: "Перенісши біблійний сюжет на рідний грунт, Франко створив багатопроблемний філософський твір, який сягає корінням історичної долі українського народу, зачерпнувши при цьому страдницької долі свого геніального творця ".

Ø Як жити українцям?

Ø Якими шляхами йти до щастя?

Ø Яким вождям довіряти свою долю?

Записати в зошити

Тема: "Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ця тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні".

І.Франко

Проблематика:

>вождь і суспільство;

>митець і суспільство;

>людина і суспільство;

>добро і зло;

>воля і рабство;

>матеріальне і духовне;

>юрба і народ;

>самотність і натовп;

>мрії і дійсність;

>сумніви і віра;

>людина в історії.

Ідея: "Вірю в силу духа і в день воскресний твойого повстання."

І.Франко

(робота з епіграфом.) Прочитайте ці рядки, а в кінці уроку дайте відповідь на запитання:

«Чи дійсно поема «Мойсей»- заповіт українському народові?»

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

Учитель. Сергій Єфремов в «Історії українського письменства» писав: «І між ліричними поезіями, і між белетристичними та публіцистичними творами Франка, і між його поемами чимало знайдеться таких, що на довгі часи переживуть самого автора. Таким твором є поема «Мойсей».

Хто такий Мойсей? Чому так часто художники, скульптори, музиканти, письменники зверталися й звертаються до цієї постаті? Щоб пригадати, переглянемо презентацію учня і послухаємо його коментар.

Випереджувальне завдання. Усне повідомлення і презентація «Мойсей – біблійний пророк».

Мойсей народився рабом у Єгипті. Один із фараонів наказав убивати кожного новонародженого єврейського хлопчика. Мати Мойсея доручила своє дитя Божій опіці: спочатку переховувала, а потім сплела з очерету невеличкий кошик, поклала туди сина й віднесла до річки Ніл.

Знайшла його там дочка фараона, назвала Мойсеєм, що означає «витягнений із води» . Якось він був свідком, як наглядач бив раба-єврея. Мойсей убив наглядача, а сам утік з Єгипту. Він одружився і пас стадо овець свого тестя.

Сорокарічний Мойсей пас стадо і побачив перед собою кущ, що палав і не згорав. Коли підійшов ближче – почув голос: « Я Бог батька твого… Я справді бачив біду свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав я Болі його… А тепер іди ж, я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій… Я буду з тобою». (Друга Книга Мойсеєва, Книга Вихід 3:12).

Тільки після 10 кар, які Бог послав на Єгипет, фараон дозволив Мойсеєві вивести євреїв з неволі. Проте невдовзі передумав і переслідував ізраїльтян до Червоного моря. За наказом Божим Мойсей підняв над морем свою палицю і воно розступилося. Ізраїльтяни перейшли через море, а військо фараона поглинула вода.

Через три місяці мандрівники прийшли до гори Синай. Тут Бог відкрив Мойсею свій Закон і дав йому 10 заповідей .

Сорок років блукав зі своїм народом Мойсей по пустелі, учив і картав за непослух, як батько. Довів євреїв до границі Землі Обітованої, але народ забув, що він покликаний Богом і зневірився.

Мойсей піднявся на гору Нево, щоб молитися. Там Бог показав йому землі Палестини , в які увійшов народ та не ввійшов туди їх вождь.

У віці 120 років помер пророк Мойсей на горі Нево.

У 1905 році Іван Якович написав твір «Мойсей». Образ пророка сформувався у Франка після відвідин Італії та знайомства зі статуєю Мойсея Мікеланджело Буонаротті. Підтвердження цього факту є словесний портрет пророка І.Франка у поемі «Мойсей» (демонструю статую Мойсея та портрет вождя із поеми «Мойсей І.Франка).

Проте ідея написати про вождя євреїв виникла значно раніше. Про це свідчать слова поета: « Ідея відбудови єврейської держави мене зацікавила, оскільки є вона начебто рідною сестрою нашої української ідеї відродження української держави».

Бесіда з учнями

- Якою була Україна в ті часи?

Орієнтовна відповідь учня:

Україна поділена між двома великими імперіями: Росією та Австро-Угорщиною. Українці жили на своїй землі, але не були вільними, не мали власної держави.

Отже, не випадково звернувся Франко до образу Мойсея, до історії про те, як євреї 40 років йшли до своєї держави, адже українці століттями блукали пустелею бездержавності. Поет порівнює ізраїльський та український народи, їхню боротьбу за звільнення , показує роль поводиря у цій боротьбі .

Звучить музика Бетховена, учень виразно читає пролог до поеми "Мойсей".

Робота над змістом твору

- Як визначив тему поеми «Мойсей» її автор?

- Які жанрові особливості твору «Мойсей»?

- Що є характерним для композиції поеми?

- Особливості сюжету твору.

- Які основні риси неоромантизму. Чи є поема «Мойсей» неоромантичним твором?

- Яка проблема є основоположною в поемі?

- Чи є ця проблема актуальною для українців у наш час?

v Робота над тезами статті Уласа Самчука "Нарід чи чернь?" (1941).

1.Хто ми? Нарід чи чернь? Нація чи маса?.. Організована, свідома, вигранена збірна одиниця без'язиких і безликих постатей?

2....не переконані внутрішньо, що весь той людський матеріал...вповні заслуговує на назву нарід. З жалем стверджуємо, що величезна маса живих людиноподібних істот не розуміє і не усвідомлює в собі двох дуже важливих і основних елементів: людську гідність і національну свідомість.

3.Почувати себе людиною, почувати себе свідомим у всіх своїх вчинках - ось основна заповідь людини-європейця. Зламати цю заповідь - значить зламати самих себе, це значить втратити основний стрижень буття, це значить перекреслити своє моральне обличчя.

4.Національна свідомість - це перша передумова широкої, свідомої і творчої чинності взагалі. Денаціоналізована людина не може сильною, не може мати міцного морального хребта, не може бути повним характером.

5....Не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає... А коли - все одно, це значить, що ми не нарід, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь.

Аналіз поеми.

Із тривалих і важких сорокарічних Мойсеєвих мандрів арабською пустелею Франко взяв лише фінальну частину епопеї, коли ізраїльтяни наблизилися до заповітного краю Палестини. Ізраїльтяни втомилися чекати, збайдужіли.

- Як характеризує євреїв автор?

("кочовисько ледаче", "глупа отара", "напівсонні батьки", "сліпців покоління", "нетямучі раби").

Чого вони прагнуть?

Кому вони вірять?

Чи дійсно були вагомі причини, аби не шукати землі обітованої?

Аргументуйте або заперечте Датанове припущення, що євреї, зростаючи кількісно, в майбутньому могли б скинути з себе єгипетське ярмо.

Фараон ніколи не допустив би демографічного сплеску єврейства. Саме з цієї причини він видав наказ про знищення єврейських первородків-хлопчиків; рабство не об'єднує, а розділяє людей, робить їх дріб'язковими й егоїстичними, насаджує комплекси меншовартості, позбавляє вищої мети, здатності піти на жертву заради неї.

Як назвати євреїв, що піддалися на обіцянки Датана і Авірона - народ чи юрба? Чому?

Що означає поняття "психологія юрби"?

-Чи спроможна юрба без поводиря будувати своє майбутнє?

-Чи може юрба піднятися до рівня пророків своїх?

-Чи звучать слова, подібні до Датованих і Авіронових, в наш час?

-Чи відчуває юрба докори сумління?

(ні, тільки страх, бо колективних докорів сумління не буває) "... щоб у сю хвилю не закляв нас пророк», бо клятьба мала дивну силу.

Народ, який кидає у своїх пророків каміння, не має права на щасливе майбутнє.

Казка про терен

- З якою метою автор вводить легенду про терен?

-Якими рисами характеру повинна бути наділена людина, яка бере на себе відповідальність за долю інших?

"Щоб і захист нам з нього, і честь, І нація, й підмога. Щоб і пан наш він був, і слуга, І мета, і дорога "

"Щоб він був мов світило у тьмі, Мов скарбник його слова ".

Обраний Богом народ відзначається здатністю до боротьби за існування. Йому треба не втрачати силу і мужність, щоб іти "на безмежну мандрівку життя", щоб увійти "в далеку будуччину".

Ø Зустріч пророка з дітьми

-Які дитячі ігри видаються батькам дивовижними? (зводять піщані міста)

-Чи вчив Мойсей дітей милосердю? (Навести цитати)

-До чого прагне підготувати дітей?

Не гасіте ж свято огню, Щоб як поклик настане, Ви могли щиросердно сказать: "Яготовий, о пане!"

Мойсей не скаламучує чисті дитячі душі повідомленням про безбожний вчинок їхніх батьків, однак тут виразно звучить застереження сучасникам і прийдешнім поколінням про те, що за злочини батьків розплачуватимуться діти.

...буде мстити Єгова на вас на правнуках ваших..."

-Чого Мойсей - людина одержима, сильна духом, впевнена у своїх силах - піддався сумнівам. Що мучило його? Навести цитати з поеми.

(нарікання людей на труднощі життя змусило його ще раз замислитися над своїми діями і словами)

"...може, я заповіти твої Не справляв, як повинен? ".

Сумніватися - це добре чи погано?

(Тільки люди недалекоглядні, самовпевнені ні в чому не сумніваються. Мудрець же шукає підтвердження істині, а тому й сумнівається, нащупуючи правильний шлях).

-У чому звинувачує Мойсея Азазель, і чи поділяєте ви ці звинувачення? (XIII розділ)

-Які зміни відбулися в психології людей?

-Що означає бути частиною народу?

" ...в рух має вносить кажда душ частку свойого льоту... "

-Хто такий Єгошуа?

("князь конюхів" виступає продовжувачем справи старого пророка, його історичної місії, виявляючи високі прагнення і здібність повести народ до берегів Йордану, у майбутню Вітчизну. Але водночас із спорідненістю помислів і прагнень двох проводирів вони істотно відрізняються характерами й здатністю до практичних дій. На відміну від Мойсея, Єгошуя не вдається до рефлексій (суперечливих роздумів), властивих Мойсееві. Характер Єгошуї рішучіший, героїчний. Він відважно закликає громаду: "До походу! До зброї!".

V. Закріплення матеріалу.

Підсумовуюча бесіда

! Повернутися до проблемних запитань

1.На якому шляху до омріяної свободи, на вашу думку, перебуває наш народ сьогодні?

2.Які моральні й духовні цінності повинні, на вашу думку, мати сьогоднішні поводирі нації, українські державотворці?

3.Які слова сказав би Мойсей сьогоднішнім українцям?

4.Знайти в тексті цитату, яка перегукується зі словами І.Франка: "Скрізь і завжди у мене була провідна думка - служити інтересам свого народу і загальнолюдським поступовим ідеям. Тим двом провідним я, здається, не споневірюся, доки мого життя. "

Все, що мав у житті, він віддав

Для одної ідеї,

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї.

5. Чим близький образ Мойсея образу І. Франка?

Учитель .Поема Франка – видатний твір світової літератури, тому що

- у поемі письменник показав народ як творця і рушійну силу в розвитку історії;

- через весь твір проводиться ідея могутності й незламності народу;

- своєю високохудожньою майстерністю, ліризмом і динамічністю образів вона займає почесне місце в скарбниці кращих надбань світової літератури;

- не лише українські. А й зарубіжні критики схвально відгукувалися на появу «Мойсея». Ще за життя Франка вона була перекладена польською, російською і німецькою мовою, а сьогодні дев’ять іншомовних перекладів;

- читача будь-якої національності приваблюють ідеали людяності, свободи, добра, справедливості;

- особливо ж цінною є ідея утвердження права народу на незалежність, на свою державу;

- у поемі «Мойсей» Франко закликає своїх сучасників і нащадків до духовної єдності в боротьбі за національне й державне відродження української нації.

VI. Рефлексія. Підсумок уроку.

«Мікрофон»

-Що нового дізналися на уроці?

- Що вам на уроці найбільше сподобалось?

- Що не вдалося?

- Чи досягли ми поставленої на початку уроку мети?

VІI.Оцінювання

VІІI. Домашнє завдання:

- написати твір на тему «Кого я бачу сучасним Мойсеєм»;

- скласти цитатний план до прологу;

- характеристика образу Мойсея(цитати).

Слово - епілог вчителя.

Вивчаймо творчість Франка. Це твори вищого ґатунку, це наше джерело правди, духовності, взірець стійкості духу людського, це наша гордість. Франко все своє життя безостанку, віддав, як і Мойсей, людині. « Я без вибору став твій слуга

Лиш з любові та туги……»

Тож переосмисліть історію, переосмисліть своє життя, очистіть душі свої – і тоді перед кожним із вас відкриється ясна зоря майбуття.

Блог учителя української мови та літератури Степини Н.І.

Сторінки

На допомогу вчителю

Тематичні групи творів-роздумів

Шляхи та види аналізу художнього тексту

Немає коментарів:

Дописати коментар